Тема 6. Соціально-економічне перетворення в Радянській Україні (1929-1938 рр.)
Урок 2. Голодомор 1932-1933 рр. в Україні – геноцид українського народу
План
1. Причини голодомору.
2. “Закон про п’ять колосків”.
3. Хлібозаготівлі та їх суть.
4. Масштаби та наслідки голодомору.
Найжорстокішим злочином комуністичного режиму проти українського народу був голодомор 1932-1933 pp. Ця спланована проти українського селянства акція повинна була зруйнувати незалежні господарства, унеможливити протистояння радянській владі.
Аналіз тодішніх подій переконливо свідчить, що в українському селі мали місце всі елементи політики геноциду. Такого висновку дотримуються й члени Міжнародної комісії з розслідування голоду в Україні (до її складу входили провідні юристи світу), яка працювала в 1988-1990 pp. На сьогодні це також офіційно визнали Австралія, Аргентина, Грузія, Естонія, Іспанія, Італія, Канада, Литва, Перу, Польща, США, Угорщина.
Як злочин комуністичного режиму Голодомор визнали Організація Об'єднаних Націй (2003) та Парламентська асамблея Ради Європи (2006). Низка парламентів світу готують таке визнання. Лише через сімдесят років після української національної трагедії свій громадянський обов'язок перед пам'яттю мільйонів людей виконала й Верховна Рада України: 14 травня 2003 р. вона своєю постановою визнала голодомор 1932-1933 pp. геноцидом українського народу, а 28 листопада 2006 р. прийняла Закон "Про визнання Голодомору 1932-1933 років в Україні актом геноциду проти українського народу".
1. Причини голодомору
1. Політика примусових, із застосуванням репресій, хлібозаготівель.
У 1931 р. в багатьох селах вилучали все зерно, зокрема й посівний фонд.
Вилучення насіннєвого фонду в рахунок виконання хлібозаготівельного плану створило величезну проблему в селі – не було чим засівати поля у 1193-1932 pp.
Фізично ослаблене від недоїдання селянство не могло ефективно провести весняну кампанію 1932 p., було посіяно трохи більше ніж половину запланованих площ.
2. Посуха і неврожай у південних районах України.
3. Було заборонено будь-яку допомогу з боку міжнародної або радянської громадськості. Жодна інформація про голод не пропускалася. На кордонах України стояли загороджувальні загони внутрішніх військ, щоб перешкоджати самовільним втечам голодуючих за межі республіки.
4. Сталінське керівництво продовжувало відправляти хліб на експорт, незважаючи, на трагедію голоду всередині країни.
Факт голоду приховувався владою.
Головною причиною голодомору 1932-1933 pp. була цілеспрямована злочинна політика більшовицького керівництва. Адже сам Й. Сталін визнавав, що загальний врожай зерна в 1932 р. перевищував урожай 1931 р. Інакше кажучи, харчів не бракувало. Тим більше, що в 1933 р. за кордон було вивезено 18 млн. ц зерна, яким можна було прогодувати близько 7 млн. осіб. Ще 18,2 млн. ц становили т. зв. недоторканний запас. Проте держава цілеспрямовано конфісковувала більшу їх частину, в тому числі й зерно, яке призначалося для насіннєвого, страхового і фуражного фондів, ігноруючи заклики і попередження українських представників на місцях.
Це прирекло мільйони людей на смерть від голоду, який неможливо назвати інакше, як штучний. Спроби протидіяти насильству жорстоко придушувалися. Вище партійно-державне керівництво Української СРР, зокрема генсек КП(б)У С. Косіор, голова Всеукраїнського центрального виконавчого комітету (ВУЦВК) Г. Петровський, голова Раднаркому України В. Чубар, не знайшло в собі політичної волі та особистої мужності протистояти диктату Й.Сталіна, фактично ставши слухняним знаряддям у його руках.
Голод, що поширювався протягом 1932 р., набув найстрашнішої сили на поч. 1933 р. За підрахунками дослідників, в Україні щодня помирало голодною смертю 25 тис. осіб, щогодини – 1 тис, щохвилини – 17.
Залишившись без хліба, селяни їли мишей, пацюків та горобців, кісткове борошно і кору дерев. Мали місце численні випадки канібалізму (лише офіційно за фактом канібалізму 1933 р. в Україні було зареєстровано 2 тис. кримінальних справ). Конфіскації збіжжя продовжувалися, незважаючи на те, що з голоду вимирали цілі села. За вказівкою Молотова, московського емісара, який керував хлібозаготівлею в Україні, коли хліба не було, забирали сухарі, картоплю, сало, соління, тобто всі запаси їжі. Траплялися випадки, коли вилучали навіть шкіряні речі, щоб їх не варили та не їли. Купи зерна і картоплі, зібрані на залізничних станціях для вивезення в Росію, нерідко гнили просто неба. Але охорона не підпускала до них селян.
7 серпня 1932 р. Всеросійський центральний виконавчий комітет (ВЦВК) і Рада народних комісарів (РНК) СРСР ухвалили постанову "Про охорону соціалістичної власності".
2. “Закон про п’ять колосків”
(Постанова «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміщення суспільної (соціалістичної) власності»).
«Законом про п'ять колосків» народ називав цю постанову.
Згідно з цією постановою за крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл з конфіскацією всього майна або позбавлення волі терміном не менше ніж 10 років.
В Україні діяла надзвичайна комісія на чолі з В. Молотовим, основною метою якої було вилучення хліба в селян. Проводилися обшуки, накладалися натуральні штрафи, діяли загороджувальні загони, відбувалася реквізиція насіннєвого, продовольчого й фуражного фондів колгоспів, здійснювалася блокада сіл-боржників.
Намагаючись врятуватися, тисячі селян, незважаючи на те, що шляхи, які вели до міста, були блоковані, все ж пробивалися туди в надії купити хліба. Однак сільським жителям продавати хліб заборонялося. Не знайшовши порятунку в місті, вони вмирали там просто на вулицях. У Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Полтаві, Києві, інших містах померлих від голоду кожного ранку збирали і вивозили до братських могил.
Аби позбавити селян можливості дістати щось для прохарчування, їм не дозволялося також найматися самостійно на роботу на промислові підприємства, переходити або переїжджати в Росію. На кордоні з нею, як і з Білоруссю, а тим більше з Румунією та Польщею, стояли загороджувальні загони, які розстрілювали втікачів з України.
Рятуючи дітей від голодної смерті, окремі батьки будь-якою ціною везли їх до міста і залишали в установах, лікарнях, просто на вулицях. "Хто не мав іншого рятунку, - згадує тернополянка Раїса Дзюбіна (Ошкало), яка під час голодомору проживала у селі Соснова Переяслав-Хмельницького району теперішньої Київської області, — виходили до поїзда і під час руху закидали своїх дітей до вантажних вагонів, надіючись на те, що їх десь хтось зніме і таким чином дитина виживе".
Тисячі дітей-сиріт, як свідчать документи, бродили поодинці і групами по селах, дехто помирав на дорозі, інші добиралися до міст, залізничних станцій, просили милостиню, здійснювали дрібні крадіжки.
Допомогу голодуючим намагалися надати українці Галичини. Зокрема, вони пускали плоти з харчами Збручем і Бугом. Польські прикордонники, знаючи про голодомор, дивилися на це крізь пальці. Проте на протилежному березі радянські прикордонники стріляли в українців, які намагалися підхопити ті плоти.
3. Хлібозаготівлі та їх суть
Листопад 1932 р. Постанова ЦК ВКП(б) «Про заходи щодо посилення хлібозаготівель». Вона санкціонувала масові обшуки в населення, вилучення не лише захованого колгоспного зерна, а й будь-яких запасів продовольства, застосування натуральних штрафів у вигляді м'яса чи картоплі.
1932 р. Україна не виконала плану хлібозаготівель. В Україну було надіслано надзвичайну комісію на чолі з головою Раднаркому СРСР В. Молотовим.
1933 p. Прибув в Україну Лазар Каганович. За «недоліки у справі хлібозаготівель» звільнено 237 секретарів райкомів партії, 249 голів райвиконкомів, 158 керівників районних контрольних комісій.
Протягом 1933 р. з КП(б)У виключили 100 тис. комуністів, більшість яких або розстріляли, або вислали.
Очолювали кампанію репресій проти тих комуністів, які вилучали недостатню кількість хліба у селян: генеральний секретар ЦК КП(б)У Станіслав Косіор, голова Раднаркому України Влас,Чубар, уповноважений ЦК ВКП(б) Павло Постишев.
4. Масштаби та наслідки голодомору
Масштаби голоду – від 3,5 до 8 млн. осіб.
Наслідки голоду
1. Величезні людські втрати.
2. Знищення старого українського села з його народними традиціями.
3. Придушення опору колективізації.
4. Перемога колгоспного ладу на селі.
Демографічні втрати
Голодомор 1932-1933 pp. спричинив величезну смертність населення, особливо дітей і старих. Селяни були змушені їсти собак, котів, щурів,трупи коней, листя, й кору дерев. Траплялися численні випадки канібалізму.
Демографічна статистика 30-х років свідчить про те, що, крім безпосередніх втрат, були так звані цілковиті демографічні втрати, включаючи катастрофічне зниження народжуваності під впливом голоду, що за 1932-1933 pp. сягали 5 млн. чоловік.
За підрахунками Роберта Кенквеста (США) у 1926 р. в СРСР проживало 31,2 млн. українців, а за переписом 1939 р. – лише 28 млн.
Висновок
Трагедію українського села Й. Сталін та його оточення сприймали як чергову перемогу комуністичної ідеї.
Голодомор став найбільшою трагедією за всю історію українського народу. За масштабом, жорстокістю, цинізмом і організованістю з боку влади та своїми наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства. Демографічна катастрофа посіяла в душах мільйонів людей фізіологічне почуття страху, не зворотно вплинула на генофонд нації. (Згідно з Указом Президента України, починаючи з 2000 р. в четверту суботу листопада у нашій державі щорічно відзначається День пам'яті жертв голодомору і політичних репресій.)
Контрольні запитання
1. «Дії, які здійснюються з наміром знищити повністю чи частково, будь-яку національну, етнічну, расову або релігійну групу, шляхом ціле направленого створення життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове фізичне знищення цієї групи – це …»?
2. Коли був прийнятий “Закон про п’ять колосків”?
3. Яка кількість жертв голодомору 1932-1933 років?
4. Хто з державних діячів для України визначив значно завищений план хлібозаготівель в розмірі 356 млн. пудів?
5. Назвіть рік суцільної колективізації?
6. Назвіть причини голодомору?
7. Які наслідки мов голодомор 1932-1933рр. В Україні?
8. Голодомор в Україні – це геноцид проти українського народу чи природні катаклізми неврожаю 1932 р.? Обґрунтуйте думку.