Тема 6. Соціально-економічне перетворення в Радянській Україні (1929-1938 рр.)


Урок 4. Становище в галузі освіти. “Розстріляне відродження”


План

1. Розвиток культури.

2. “Розстріляне відродження”.

3. Політика держави щодо церкви та її наслідки. Ліквідація УАПЦ.

 

1. Розвиток культури

Становище у сфері освіти

25 липня 1930 р. Постанова ЦК ВКП(б) Про загальне обов'язкове навчання.

Започатковано обов'язкове чотирикласне навчання.

Наприкінці другої п'ятирічки в Україні в основному завершено перехід до обов'язкового початкового, а в містах – до загального семирічного навчання.

Травень 1934р. Постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР . Про структуру початкової і середньої школи в СРСР".

Запроваджувалася єдина структура загальноосвітньої школи трьох типів: початкова (1-4 класи), неповна середня (5-7 класи), середня (8-10 класи).

Запроваджено: тривалість уроку; єдиний день початку навчального року - 1 вересня; п'ятибальну систему оцінювання знань.

Гальмувалася українізація, скорочувалася кількість українських шкіл.

Наприкінці 30-х років стало обов'язковим вивчення російської мови, змінювалася українська граматика й абетка у напрямку наближення їх до російської мови.

Квітень 1938 р. Постанова ЦК ВКП(б), за якою створення навчальних закладів національних меншин оголошувалося «насадженням вогнищ буржуазно-націоналістичного впливу на дітей", а тому подальше їх існування було визнане» недоцільним та шкідливим". Усі ці заклади закрили.

Характерними були ідеологізація навчальних програм, робота в школі піонерської та комсомольської організацій. Внаслідок розвитку системи освіти і діяльності товариства «Геть неписьменність!» у 1939 р. в Україні лишилося, тільки 15 % дорослих людей, які не вміли читати й писати.

Жорстокого удару по народній освіті завдали масові політичні репресії. Нове керівництво Наркомату освіти УРСР в особі В. Затонського і А. Хвилі (попередній нарком освіти М.. Скрипник внаслідок гонінь покінчив життя самогубством), підтримане вищим керівництвом республіки, повело боротьбу з «націоналізмом» в системі народної освіти. Багатьох учителів було арештовано і репресовано.

Формування кадрів спеціалістів

Зростала кількість вищих навчальних закладів.

У 1933 р. відновилася діяльність університетів у Києві, Дніпропетровську, Одесі й Харкові.

У січні 1934 р. встановлено наукові ступені-кандидатів і докторів наук, а також наукові звання доцентів і професорів.

Якщо у 1929 р. в Україні діяло 38 вишів, у яких,навчалося 29 тис. студентів, то в 1939 р. в 148 вишах навчалося понад 125 тис. студентів.

Значно розширилася мережа середніх навчальних закладів. На кінець 1837 р. їх було 576 із 159 тис. учнів.

За період із 1921 р. по 1938 р. Україна підготувала 400 тис. спеціалістів для народного господарства, науки, культури.

Хиби

1. Загальний кваліфікаційно-професійний рівень був доволі низьким. Бракувало загальної культури, освіченості, достатньої теоретичної підготовки і практичного досвіду.

2. Було остаточно порушено інтелектуальну і моральну спадкоємність нової та старої інтелігенції.

3. Властивий демократичній більшості дореволюційної інтелігенції критичний дух, творчі засади, гуманізм, милосердя та благородство в нових умовах не мали підґрунтя для розвитку.

4. Адміністративно-командна система не була зацікавлена у формуванні! творчої особистості, а вимагала бездумного виконавця.

5. Серед частини інтелігенції поширилися безпринципність, аморальність, фабрикування доносів, наклепницьких заяв тощо.

6. Здійснювалися репресії проти тих, хто прагнув зберегти свої політичні переконання і моральні принципи,

 

Досягнення науки та гальмівні чинники її розвитку

Академія наук УРСР – вища наукова установа в Україні на передодні війни в Україні функціонувало 220 наукових установ.

Якщо 1928 р. в наукових установах УРСР працювало 3,7 тис. наукових співробітників, то наприкінці 30-х років – майже 20 тис.

1928 р. У Харкові відкрито Український фізико-технічний інститут, у якому:

•        1931-1932 pp. працював І. Курчатов;

•        Л. Ландау написав знамениту роботу з кінетичної теорії плазми,дав обґрунтування теорії термоядерного синтезу;

•        у 1932 р. група вчених вперше в СРСР здійснила штучне розщеплення атома літію.

Українські вчені добилися світового визнання у таких галузях, як біологія, хімія, доменне виробництво, селекція рослин і тварин, ракетна техніка тощо. Видатними вченими були:

Ю. Кондратюк – розробки з теорії космічних польотів,

О. Палладій – біохімік,

О. Бродсъкий, Л Писаржевський – хіміки,

Д. Воронцов – фізіолог,

В. Філатов, М. Стражеско – медики,

М. Холодний, А. Сапегін, В. Юр'єв – генетики й селекціонери.

1932 р. Засновано Інститут електрозварювання АН УРСР за ініціативи Є. Патона.

Колектив інституту розробив ефективний спосіб автоматичного електрозварювання під флюсом, який уперше в світовій практиці застосовано на Магнітогорському комбінаті, на Дніпробуді.

В Україні плідно працювала група талановитих математиків - математична школа Д. Траве. В Інституті математики засновник наукової школи математичної фізики М. Крилов та його учень М. Боголюбов створили новий напрям – нелінійну математику.

Особливо треба відзначити внесок українських учених у розвиток суспільних наук. Серед них: М. Грушевський («Історія України - Руси») А. Кримський («Історія хозар»), І. Крип'якевич («Велика історія України»), Н. Полянськс-Василемко («Історія Лівобережної України XVII-XVIIIст.»).

У 1936 р. у складі Української академії наук створено Інститут історії України. В цьому інституті підготовлено і вийшли друком Нариси з історії України, Історія України в документах і матеріалах у 2-х томах та ін.

Усього в кінці 30-х років в Україні функціонувало понад 220 наукових установ.

Сталінські репресії в науці

1. Репресії проти тих учених, які вели дослідницьку роботу ще з дореволюційних часів.

2. Репресовані академіки АН УРСР:

•        Н. Світальський – геолог;

•        Д. Ландау, якого врятувало лише заступництво видатного фізика П. Капиці;

•        Ю. Кондратюк – заарештований 1930 р., на засланні продовжував наукову роботу;

•        М. Кравчук – корифей української математики, якого було заарештовано 1937 р., йому пригадали, що в 1930 р. він відмовився виступити громадським обвинувачем на процесі «Спілки визволення України».

3. Жертвами репресій стали тисячі працівників наукових закладів і вчених вищої школи.

4. Репресовані в царині суспільних наук: М. Яворський – знаний історик, академік АН УРСР і БСРР. У 1929 р. під час дискусії з питань історичної науки його погляди оголошено марксистськими і «націоналістичними». У 1932 р; його заарештували і вислали, а в 1937 р. розстріляли.

М. Грушевський - його твори з історії України було затавровано як буржуазно-націоналістичні. У 1931 р. його заарештували, але по деякім часі звільнили. Він був змушений покинути Україну і переїхати до Москви. У 1934 р. за загадкових обставин помер.

М. Слабченко, В. Пархоменко – вчені-історики;

С. Семківський, Я. Демчук - філософи та багато інших.

Література

Квітень 1932 р. Постанова ЦК ВКП(б) «Про перебудову літературно-художніх організацій». Ліквідовано літературно-художні об'єднання і створено єдину спілку письменників України, організаційно оформлену на 1 -му з'їзді у 1934 р.

Культурні процеси уніфікували за допомогою методу "соціалістичного реалізму", який передбачав насамперед оспівування досягнень соціалізму.

Продовжували писати вірші П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан. Але свободи творчості вони не мали. Обставини життя змушували їх прославляти Й. Сталіна, компартію. За цих складних соціально-політичних умов письменники республіки зберегли українське художнє слово, а отже, і можливість для відродження української літератури в майбутньому.

Образотворче мистецтво

Переборюючи труднощі, продовжували творити художники старшого покоління - М. Бойчук, І. Їжакевич, Ф. Кричевський, К. Трохименко, О. Шовкуненко.

Плідно працювали художники молодшого покоління – А. Петрицький, С. Григор'єв, В. Костецький, О. Любимський.

На основі вже згаданої постанови ЦК ВКП(б) 1932 р. всі художні угруповання було розпущено, а натомість створено Спілку художників України, перший з'їзд якої відбувся 1938 р.

У творах живопису провідною стала тема «соціалістичного будівництва», а головними героями – робітники, селяни, діячі культури, воїни Червоної армії.

Історію світового живопису прикрасила творчість художника-монументаліста Михайла Бойчука. У 1936 р. за сфабрикованими обвинуваченнями було заарештовано М Бойчука і кількох його учнів, а через рік усіх їх розстріляли. Зазнали переслідувань десятки інших новаторів, що не змогли пристосуватися до системи адміністративно-директивного керівництва мистецтвом або стали жертвами наклепів.

Музика

Значний творчий внесок у розвиток музичної культури зробили в ті роки композитори Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, В. Вериківський, В. Косенко, К. Данькевич, П. Козинський та інші. Велике значення для розвитку музичного мистецтва, підготовки висококваліфікованих мистецьких кадрів мало відкриття у 30-х роках Київської, Харківської та Одеської консерваторій.

30-ті роки виявилися особливо трагічними для українського кобзарства й лірництва.

Кобзарі й лірники співали про жахливу долю народу, про голод в Україні, насилля і жорстокість. Вони продовжували нагадувати своїм землякам про втрачену волю, про героїзм і романтик минулих козацьких часів. Прославляти більшовицькі порядки в Україні вони не хотіли.

У трудні 1934 р. до Харкова на прикінцевий етап Республіканської олімпіади міста і села прибуло близько 300 кобзарів і лірників, усіх їх заарештували і розстріляли.

Сотні талановитих професіоналів гри на бандурі було репресовано.

У 1937-1938 pp. за сфабрикованими обвинуваченнями розстріляли композитора К. Богусловського та багатьох інших діячів музичного і пісенного мистецтва.

Театр

Значне місце в розвитку української культури продовжувало посідати театральне мистецтво. В українських театрах творили П. Саксаганський, М. Садовський, Н. Ужвій, О. Сердюк, А. Бучма, О. Борисоглібська, Ю. Шумський, В. Добровольський.

Наприкінці 30-х років в Україні працювало понад 80 театрів.

В історію українського театру золотими літерами вписано ім'я Леся Курбаса – реформатора українського театрального мистецтва, обдарованого режисера і талановитого організатора, який разом зі своїм творчим колективом показував глядачам правду життя.

Його звинуватили в націоналізмі, звільнили з роботи у створеному ним 1922 р. театрі «Березіль», а потім після арешту у 1933 р. відправили до таборів, де він і загинув. Разом із ним репресували чимало акторів його театру, а сам театр закрили.

Репресовано таких артистів театру і кіно, як Ф.Лопатинського, М. Надемського, С. Шагайла та багатьох інших.

Кіномистецтво

За складних умов боротьби з матеріальними труднощами розвивалося кіномистецтво України. З появою звукового кіно на початку 30-х років кіномистецтво вступило у новий, вищий етап свого розвитку.

Першими звуковими фільмами в Україні були: документальний - «Симфонія Донбасу» Д. Вертова і художній - «Фронт» Соловйова.

Новими творами збагачували вітчизняне кіномистецтво О. Довженко, І. Кавалерідзе, І. Савченко. Фільми Олександра Довженка («Арсенал», «Земля», «Щорс») увійшли до скарбниці світового кіномистецтва.

За період з 1929 р. по 1937 р. в Україні було знято близько 180 фільмів різних жанрів.

 

2. “Розстріляне відродження”

Розстріляне відродження – умовна назва літературно-мистецької генерації 20-30-х років, репресованої більшовицьким режимом та їх ідеологічним закріпаченням, внаслідок чого було завдано значних збитків духовному життю українського народу.

Погроми 30-х років у культурі завдали великих втрат духовному життю всього українського суспільства.

1. Спочатку заборонено літературні товариства.

2. Під невблаганним пресом опинилися науковці, письменники, діячі культури.

3. Жорстоко переслідувалися діячі національної культури.

4. Велася боротьба проти націоналістичних ухилів.

Жертви репресій

1933 р. Заарештовано талановитого поета, прозаїка і драматурга М. Ялового. М. Хвильовий заподіяв собі смерть. Репресовано О. Слісаренка, О; Досвітнього, Остапа Вишню (засуджено до 10 років концтаборів) тощо.

1934 р. Розстріляно Г. Косинку, Д. Фальківського, К. Бурового.

1935 р. Жертвами репресій стали М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, В. Поліщук.

1937 р. Розстріляли М. Семенка, І. Микитенка і багатьох інших талановитих майстрів слова.

Із 193 членів і кандидатів у члени Спілки письменників України було репресовано 97. Жертвами сталінських репресій стали 500 письменників України. Серед них: прозаїк і драматург М.Яловий, поет М. Хвильовий, письменники Г. Косинка, Д. Фальківський, М. Зеров, М. Семенко, режисер Лесь Курбас.

 

3. Політика держави щодо церкви та її наслідки. Ліквідація УАПЦ

Продовжувалося гоніння на Українську автокефальну православну церкву, яку було ліквідовано у 1930 р.

У 30-х роках проводилося масове знищення культових споруд, зруйновано сотні пам'яток церковної архітектури.

Взято курс на формування атеїстичного світогляду.

Унаслідок таких дій у суспільстві назрівали моральні деформації, бездуховність.

 

Контрольні запитання

1. “Роки наступу сталінського режиму на всі сфери культурного життя України, коли під пресом терору опинилися науковці, освітяни, діячі сфери культури; в країні розгорнулася боротьба проти “націоналістичних ухилів”; це був період, який пройшов під знаком жорстокого переслідування діячів національної культури – це ….”?

2. Провідна установа, до складу якої входило 26 інститутів (на чолі з О.Богомольцем)?

3. Коли була прийнята постанова ”Про загальне обов’язкове навчання” - в селах початкова освіта, а в містах - семирічна освіта?

4. Хто не був президентом Академії наук УРСР?

5. Хто очолював комітет сприяння всеобучу при Раднаркомі УРСР?

6. Який структурний підрозділ в 1931 році створений в рамках ВУАН?

7. Що було характерним для культурно-освітнього процесу в УРСР у другій половині 30-х років?

8. Як називалися репресивні заходи проти українських діячів культури?