Тема 3. Українська Державність в 1917-1921 рр.


Урок 4. Проголошення ЗУНР. Злука УНР і ЗУНР


План.

1. Утворення Української національної ради у Львові.

2. Проголошення ЗУНР.

3. Є. Петрушевич.

4. Злука УНР і ЗУНР.

5. Українсько-польська війна.

6. Історичне значення проголошення ЗУНР.

 

1. Утворення Української національної ради у Львові

Розпад Австро-Угорської імперії активізував національно-визвольний рух на західноукраїнських землях.

Червень 1918 р. Депутат від Галичини Кость Левицький заявив у австрійському парламенті, що «українці домагаються повної національно-територіальної автономії...»

Питання про західноукраїнські землі було одним із головних на переговорах у Бресті. Переговори завершилися зобов'язанням Австро-Угорщини та Німеччини передати більшу частину Холмщини й Підляшшя УНР, а іншим західноукраїнським землям надати автономію.

16 жовтня 1918 р. Австрійський імператор видав маніфест про перебудову держави на федеративних засадах.

Особливості становища західноукраїнських земель

1. На Східну Галичину претендували як Польща, так і українці, які намагалися збудувати тут свою державу.

2. Головними питаннями були державотворення і національні, що вирішувалися в боротьбі з іншими державами, а не соціально-економічні, як на Сході України.

3. У Західній Україні не було такого безладдя й хаосу, як на Сході, бо збережено конституційні традиції й організованість колишньої Австро-Угорщини.

4. У ЗУНР за короткий час було створено досить ефективну систему управління, чого не сталося на Сході України.

18-19 жовтня 1918 р. У Львові утворено Українську національну раду для керівництва національно-визвольним рухом (150 осіб – представники політичних партій, церковні ієрархи, українські парламентарії з Галичини й Буковини).

Рада ухвалила постанову Про утворення на українських етнічних землях Української держави, до якої повинні ввійти Східна Галичина, Лемківщина, Північно-Західна Буковина і Закарпаття.

До Львова було перебазовано легіон Українських січових стрільців для створення основи своїх збройних сил. Виник конфлікт Української національної ради з поляками, які претендували на територію Західної України.

28 жовтня 1918 р. У Кракові створено польську ліквідаційну комісію, яка мала прийняти владу у всій Галичині від Австро-Угорщини й оформити її перехід до Польщі.

1 листопада 1918 р. мало відбутися офіційне передання влади Польщі у Львові.

Представники українського Військового комітету на чолі з Д. Вітовським вирішили захопити владу збройним способом. «Як цієї ночі ми не візьмемо Львова, то завтра його візьмуть поляки. Наша честь вимагає, щоб ми перші взяли владу в краї, хоч би навіть пришилося зараз її втратити» (Д. Вітовський).

1 листопада 1918 р. Львів перейшов під контроль Національної ради, над ратушею замайорів блакитно-жовтий національний прапор.

Того самого дня Українська національна рада перебрала до своїх рук владу в Станіславі, Тернополі, Золочеві, Сокалі, Коломиї, Снятині, Перемишлі та інших центрах Східної Галичини.

Утім сили були нерівними. Поляків підтримали представники Антанти. Тому 21 листопада 1918р. Львів було залишено.

 

2. Проголошення ЗУНР

9 листопада 1918 р. Сформовано уряд – Масовий Державний секретаріат – на чолі з К. Левицьким.

13 листопада 1918 р. Проголошено нову державу – Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР). У зв'язку із захопленням поляками Львова столицю перенесено до Станіслава.

Територія ЗУНР – 70 тис. кв. км, загальна чисельність населення становила 6 млн. осіб. Серед них: 71 % - українці, 14 % - поляки, 13% - євреї, 2 % - інші національності.

22-28 листопада 1918 р. Вибори до Української народної ради.

Поляки, євреї, німці бойкотували вибори.

Президентом республіки став Євген Петрушевин.

Гербом ЗУНР проголошено золотий лев на синьому полі, а прапором – блакитно-жовте знамено.

Внутрішня політика ЗУНР:

•        створювалися органи законодавчої та виконавчої влади в центрі й на місцях проведенням демократичних виборів;

•        уряд монополізував продаж основних продуктів, а також сірників, цигарок, спирту;

•        прийнято Закон про запровадження 8-годинного робочого дня;

•        заборонено вивезення нафти;

•        4 квітня 1919 р. ввів свою валюту – гривні й карбованці;

•        затверджено українську мову державною і введено обов'язковість вживання її в державних установах та громадських організаціях;     

Реформа освіти:

•        публічні школи оголошувалися державними, а вчителі – державними службовцями;

•        основною в державних школах мовою викладання стала українська;

•        національні меншини мали право на школи рідною мовою;

•        дозволялися й приватні школи;

•        особлива увага приділялася вивченню української мови, математики, історії, географії України;

•        учителі державних шкіл складали присягу на вірність українській республіці.

Вирішення земельного питання

1. У квітні 1919 р. прийнято Земельний закон.

2. Намічалося ліквідувати поміщицьке землеволодіння, але наділення землею здійснити після війни.

3. Самовільне захоплення землі каралося в кримінальному порядку (намічалися ув'язнення, штрафи, втрати права на володіння землею).

Зовнішня політика ЗУНР

•        Відкрито посольства (в Австрії, Угорщині, Німеччині) та дипломатичні представництва у деяких країнах (у Чехо-Словаччині, США, Канаді, Італії, Бразилії).

•        ЗУНР вела переговори з країнами Антанти щодо припинення воєнних дій із Польщею;

•        проголошено акт Злуки УНР і ЗУНР (22 січня 1919 р. в Києві);

•        країни Антанти не підтримали ЗУНР

 

3. Євген Петрушевич

(1863-1940)

Народився 3 червня 1863 р. в Буську (тепер Львівська область) в сім'ї священика. Навчався в Академічній гімназії у Львові та Львівському університеті. Доктор права. Був послом (депутатом) австрійського парламенту, Галицького сейму. Обраний Президентом ЗУНР. Як президент зумів залучити до державного будівництва представників різних політичних партій та рухів. Після Злуки увійшов до Директорії УНР. Мав серйозні розходження з С. Петлюрою в поглядах на відносини з Польщею.

У листопаді 1919 р. виїхав до Відня.

У серпні 1920 р: сформував уряд у вигнанні, метою якого було відновлення незалежності ЗУНР і визнання її західними державами, але ці спроби успіхом не увінчалися. Тому 15 березня 1923 р. уряд припинив свою діяльність. Перебував у еміграції в Берліні.. Помер 29 серпня 1940 р.

Погляди Євген Петрушевича

Він уважав, що головними ворогами західноукраїнського народу є Польща, а також радянська Росія. А тому готовий був співпрацювати з Денікіним.

Отож у нього були серйозні розходження з С. Петлюрою, який стояв на просоціалістичних засадах і готовий був об'єднатися з більшовицьким урядом для спільної боротьби проти Денікіна.

Він не мав власної моделі розбудови держави, тому орієнтувався на австрійський зразок виконавчої влади. Не мав широких зв'язків зі впливовими колами Європи.

Слабкою виявилася і підтримка його робітниками й селянами знизу, бо було відкладено вирішення соціально-економічних питань, особливо про наділення селян землею. Проявляв велику толерантність до національних меншин. Поляки, євреї, австрійці могли й далі обіймати свої посади за умови, що вони приймали присягу на вірність Україні. Виступав за демократичні права всім громадянам, за створення сильної боєздатної армії (запроваджувалася загальна мобілізація, залучалися до служби колишні офіцери царської армії, німецькі та австрійські військові спеціалісти), за стабільність і порядок. Йому вдалося швидко створити ефективний адміністративний апарат.

Не було єдності в Директорії С. Петлюри і Є. Петрушевича щодо ставлення до денікінців. Командування галицької армії ЗУНР підписало з денікінцями угоду, за якою галицька армія переходила в повне розпорядження А. Денікіна, що значно посилювало позиції денікінців.

Наприкінці 1919р. Є. Петрушевич денонсував Акт злуки УНР і ЗУНР, бо вважав, що переговори С. Петлюри з Польщею й укладення Варшавської угоди є зрадою їхньої спільної справи в боротьбі за незалежність.

Створення УГА

Створено Галицьку армію під командуванням Михайла Омеляновича-Павленка, яка в січні-липні 1919 р. вела боротьбу з польською армією. Запроваджувалася загальна мобілізація, залучалися до служби колишні офіцери царської армії, німецькі та австрійські військові фахівці.

До весни 1919 р. збройні сили ЗУНР налічували понад 100 тис. військовиків.

У війні з Польщею Галицька армія одержала поразку і змушена була перейти у Східну Україну, де брала участь у громадянській війні.

 

4. Злука УНР і ЗУНР

До Фастова прибули делегації ЗУНР і УНР.

1 грудня 1918 р. У Фастові укладено договір між ЗУНР і УНР про об'єднання двох українських держав.

Від ЗУНР – Ж. Цегельський (секретар внутрішніх справ) і Д. Левицький (голова секретаріату і секретар фінансів).

Від УНР – В. Винниненко, П. Андрієвський, Ф. Швець, С Петлюра.

3 січня 1919 р. Українська національна рада у Станіславі проголосила підтвердження укладеного у Фастові договору і ратифікувала акт міждержавного об'єднання:

•        війська ЗУНР і УНР об'єднувалися;

•        громадянам гарантувалися демократичні права і свободи;

22 січня 1919р. У Києві на майдані біля Софійського собору проголошено об'єднання ЗУНР і УНР (про об'єднання УНР і ЗУНР оголосив декларацію В. Винниченко).

ЗУНР дістала назву Західна Область Української Народної Республіки (ЗО УНР) і повну автономію.

Золотого лева на прапорі ЗУНР замінено єдиним державним гербом – тризубом

До скликання Установчих зборів єдиної України УНР і ЗУНР продовжували утримувати власні уряди, армії та законодавчі органи.

Соборна Україна формально існувала лише 9 місяців – до 16 листопада 1919р. Міжурядами УНР і ЗУНР виникли певні розбіжності, пов'язані з різними зовнішньополітичними пріоритетами.

Директорія УНР в основному боролася з радянською Росією, а ЗУНР - з Польщею.

Існували між ними й ідеологічні розбіжності: у Директорії переважали соціалістичні партії, а в уряді ЗУНР -помірно-ліберальні.

Рішення про злуку УНР і ЗУНР було скасовано після укладення С. Петлюрою Варшавської угоди (квітень 1920 р.) з Ю. Пілсудським, яка передбачала визнання прав Польщі на Галичину.

Гасло «Через Київ до Львова»

Це гасло висунули діячі УНР, маючи на увазі, що спочатку потрібно розгромити ворогів українського народу у Наддніпрянській Україні (більшовиків та білогвардійців), а потім спільними силами воювати проти Польщі.

Керівництво ЗУНР не сприйняло цього гасла, висунувши на перший план боротьбу з Польщею.

 

5. Українсько-польська війна

Поляки вважали західноукраїнські землі невід'ємною частиною Польської держави.

Боротьба з польськими окупантами посилювалася.

11 листопада 1918 р. Поляки захопили Перемишль. Тут формувалися польські військові з'єднання, що перекидалися до Східної Галичини.

21 листопада 1918 р. Поляки оволоділи Львовом. Невдовзі польські війська контролювали 10 із 59 повітів, у яких ЗУНР проголосили свою владу. Уряд ЗУHP був змушений переїхати до Тернополя, а потім – до Станіслава.

Квітень 1919 р. Польський уряд кинув на боротьбу проти Української Галицької армії війська, що прибули з Франції під командуванням генерала Й. Галлера (80 тис. вояків з 400 кулеметами, 180 гарматами), сформовані з – польських військовополонених, які воювали на Західному фронті у складі німецької армії. Польський наступ підтримала Румунія, яка захопила частину галицького Підкарпаття.

8 червня 1919 р. Початок наступальної операції українських військ – Чортківська офензива (наступальна операція)) коли 25-тисячне українське військо змусило відступити 100-тисячну польську армію.

28 червня 1919 р. Контрнаступ польських військ. Поляки захопили майже всю Східну Галичину, відтіснивши УГА до Збруча.

16-18 липня 1919 р. Польські війська окупували Східну Галичину, Західну Волинь, змусивши УГА та уряд ЗУНР відступити за р. Збруч.

У польсько-українському протистоянні загинуло 15 тис. українців і 10 тис. поляків.

Причини падіння ЗУНР

1. Непослідовність та поміркованість внутрішньої політики ЗУНР

2. Лідери ЗУНР не мали власної моделі розбудови держави, тому орієнтувалися на австрійський зразок виконавчої влади.

3. Лідери ЗУНР не мали, широких зв'язків із впливовими колами Європи.

4. Політика ЗУНР не знайшла підтримки широких верств найбіднішого селянства, бо відкладалося вирішення земельного питання.

5. Війна з Польщею і військові невдачі УГА

6. Байдужість до долі ЗУНР з боку великих європейських держав, її міжнародна ізоляція.

7. У ЗУНР не було міцних історичних державотворчих традицій.

 

6. Історичне значення проголошення ЗУНР

•        ЗУНР увійшла в історію як героїчний епізод у боротьбі українського народу за незалежність, вільний, демократичний розвиток.

•        За короткий період свого існування (1918-1919 pp.) ЗУHP дала чимало прикладів національної солідарності та розуміння загальнодержавних українських інтересів.

•        22 січня 1919 р. Здійснилася мрія багатьох поколінь українців про створення суверенної соборної України.

•        Акт 22 січня 1919 р. став виразом єдності українських земель у міжнародно-правовому та морально-політичному плані.

•        На жаль, в Австро-Угорщині українці виявилися єдиним народом, який не зміг реалізувати принципу національного самовизначення і створити після Першої світової війни власну державність.

•        Наприкінці червня 2005 р. було відкрито на Личаківському цвинтарі Львова величний пам'ятник польським і українським воїнам, які загинули восени 1918 р, та протягом 1919-1920 pp.

Позиція держав щодо ЗУНР на Паризькій мирній конференції

Січень 1919 р. На Паризьку мирну конференцію прибула об'єднана делегація УНР і ЗУНР, але посли обох держав діяли окремо.

Жодна з делегацій не заручилася підтримкою країн Антанти.

Особливо ворожою щодо ЗУНР стала позиція Франції, яка була зацікавлена у зміцненні Польщі як противаги Німеччині на Сході.

25 червня 1919 р. Представники Антанти визнали права Польщі на окупацію Східної Галичини з наданням їй автономії до вирішення її долі в майбутньому. Фактично долю Східної Галичини визначили на Паризькій мирній конференції країни Антанти і США.

Поглинення Північної Буковини, Бессарабії та Закарпаття іноземними державами

Північна Буковина

3 листопада 1919 р. Крайовий комітет Буковини провів у Чернівцях Буковинське народне віче, в якому взяло участь 10 тис. учасників. На ньому було вирішено приєднати українську частину Буковини до Західноукраїнської держави.

6-12 листопада 1918 р. Румунські війська окупували Північну Буковину.

10 вересня 1919 р. Сен-Жерменська конференція визнала всю Північну Буковину румунською. За період румунської окупації скасовано всі автономні права Буковини.

Закарпаття

Березень-квітень 1919 р. Землі Закарпаття - автономна одиниця Угорської Радянської Республіки.

Травень 1919 p. Закарпаття було окуповано військами Румунії та Чехо-Словаччини.

10 вересня 1919 р. Згідно з Сен-Жерменським мирним договором Закарпаття перейшло до складу Чехо-Словаччини на правах автономії.

Бессарабія

Початок листопада 1918 р. Північну Бессарабію (Хотинський повіт) окупували румунські війська.

23-31 січня 1919 р. Збройне повстання в Північній Бессарабії проти румунських окупаційних властей. Сталося в Хотинському повіті. Закінчилося поразкою.

 

Висновок

Скориставшись тим, що у Східній Україні точилася тяжка і кровопролитна громадянська війна, західноукраїнські землі захопили Польща (Галичину), Чехо-Словаччина (Закарпаття), Румунія (Північну Буковину і Північну Бессарабію).

 

Контрольні запитання

1. Дата створення ЗУНР?

2. Хто став президентом ЗУНР?

3. Яку назву отримав уряд ЗУНР?

4. Як називалися регулярні війська ЗУНР?

5. Декларація про об’єднання УНР і ЗУНР була проголошена?

6. «Об’єднання двох українських державних утворень УНР і ЗУНР в одну соборну незалежну Українську державу – це Акт…»?

11. Спираючись на знання з історії, сформулюйте власну точку зору з приводу причин поразки ЗУНР в україно-польській війні?

12. Уявіть, що вам потрібно розробити на державному рівні низку заходів з нагоди святкування річниці підписання Акта злуки УНР і ЗУНР. Складіть перелік заходів.